Beitragsbild Foto Quelle: Mit freundlicher Genehmigung von Eva Klotz und der Süd-Tiroler Freiheit
Зображення статті Джерело фото: надано Єва Клотц і свобода Південного Тіролю
Єва Клотц була депутаткою парламенту землі Південний Тіроль у Больцано між 1983 і 2014 роками. В останні роки як представниця Руху за свободу Південного Тіролю, співзасновницею якого вона була в 2007 році. З самого початку Єва Клоц відважно боролась за право на самовизначення та за інтереси своєї етнічної групи – німецькомовних і ладинськомовних південних тірольців. Вона підтримувала зв’язок з європейськими етнічними групами та меншинами без держави та стала відома у всій Європі. І друзі, і політичні опоненти завжди ставилися до неї з великою повагою. Єва Клотц ділиться особистими спогадами про свого батька, борця за свободу Південного Тіролю Ґеорга Клотца, який мав сильний вплив на Єву та свою сім’ю, розповідає про свій час у парламенті, право народу на самовизначення та інші цікаві теми тут у інтерв’ю для my-politics-blog.com:
Шановна Єва, ти була депутаткою парламенту землі протягом 31-го року, спочатку від організації Південнотірольський Гайматбунд, потім від Союзу для Південного Тіролю і, нарешті, від Свободи Південного Тіролю. Що ти думаєш про цей хвилюючий час у ретроспективі?
Це були роки дуже інтенсивної політичної діяльності в парламенті землі Південний Тіроль. У далекому листопаді 1983 року я балотувалася на виборах разом із організацією Південнотірольський Гайматбунд, щоб усіма демократичними засобами боротися за реалізацію права на самовизначення в Південному Тіролі. У 1977 році Італія та Австрія ратифікували угоди ООН про права людини 1966 року. Це означало, що в Італії також можна було виступати за це, не ризикуючи отримати довічне ув’язнення за посягання на цілісність держави. Однак, оскільки було зрозуміло, що нашої найбільшої мети не буде досягнуто так швидко, мої обов’язки були також зосереджені на збереженні та зміцненні німецької мови та тірольської ідентичності. Для мене особливо важливим було право використання німецької мови в усіх державних установах, як це передбачено Статутом автономії. Хоча це конституційне право, воно щодня порушувалось і продовжує порушуватися і підриватися. Моя робота також була спрямована на відновлення історичних назв і топонімів, які були сфабриковані за часів фашизму і дійсні на сьогодні. У рамках моєї роботи в парламенті я також здійснила багато навчальних поїздок, налагодила контакти з представниками інших розділених народів або народів без держави в Європі та пожвавила політичні дебати новими важливими ідеями. Сьогодні я можу сказати, що разом із іншими учасниками кампанії я подбала про те, щоб вогонь ідеї самовизначення в Південному Тіролі не згасав протягом останніх 40 років і щоб дух свободи не лише зберігся, а й посилився.
Які цінності та ідеали представляє Рух за свободу Південного Тіролю, співзасновницею якого ти стала в 2007 році?
Права людини та свободи народів та індивідуумів, возз’єднання Тіролю, справедливість у всіх сферах, мова та культура, збереження природи та ландшафту, а також належне управління.
Під час роботи в парламенті ти мала тісні політичні контакти з Каталонією. У жовтні 2017 року іспанська держава вчинила масові насильства проти учасників референдуму про незалежність. Чи боїшся ти, що Італія може вдатися до подібних репресивних заходів, якщо одного разу в Південному Тіролі відбудеться референдум про незалежність? Що, на твою думку, можна зробити на європейському та міжнародному рівнях, щоб запобігти таким порушенням прав людини під час демократичного голосування в Європі?
Як ми бачимо, потрібно пройти довгий шлях, щоб переконати європейське суспільство в тому, що єдність і мир можуть розвиватися лише на основі справедливості та рівності. З Європи держав вона має перетворитися на Європу регіонів, які утворюються на основі права на самовизначення. У випадку з Каталонією європейська спільнота зазнала поразки, ще потрібен певний час, перш ніж право народу на самовизначення стане творчою силою. Для цього потрібна постійна демократична боротьба, передусім пояснення та переконання.
Як ви оцінюєте політичний розвиток у Південному Тіролі після того, як на початку цього року SVP (Південно-Тірольська народна партія) (Південнотірольська народна партія) увійшла в коаліцію з неофашистами Fratelli d’Italia (Партія Брати Італії), які зараз представлені в уряді землі Південний Тіроль?
Те, чого очікує Народна партія від свого зв’язку з партією Мелоні та Лігою, а саме відновлення автономних повноважень, не відбудеться. Рим та його представники в Больцано все відкладатимуть і сперечатимуться, поки уряд Мелоні не розпадеться. Близько 50% автономних повноважень були вилучені або підірвані протягом останніх десятиліть. Історія показала, що з Римом не можна укладати договори, тому що він не є надійним партнером. Італія завжди в першу чергу дбає про власні, тобто державні інтереси, а не про автономію та збереження самобутності Південного Тіролю.
У твоїй книзі про свого батька Ґеорга Клотца ти дуже вражаюче описуєш життя свого батька як борця за свободу Південного Тіролю та єдність Тіролю. Які твої спогади про твого батька в надзвичайно важкий для нього та вашої родини час боротьби за свободу 1960 роках?
Мій батько не тільки пожертвував усім заради визволення Південного Тіролю від італійської держави, а й часто ризикував своїм життям. Саме борці за свободу 1960 років своїми самовідданими зусиллями змусили Італію сісти за стіл переговорів. Я знаю, як мій батько страждав від туги за батьківщиною, особливо в роки заслання та ув’язнення у Відні. Ми з моїми двома братами принаймні мали уявлення про нашого батька в дитинстві, але троє наймолодших братів і сестер, особливо моя молодша сестра, яка народилася в грудні 1960 року, практично не знали свого батька. Завдяки безстрашності та сильному характеру нашої матері, яка завжди підтримувала нашого батька і навіть допомогла йому втекти, в нашій родині не було сварок через нашу долю. Це дуже нас зблизило, і ми, шестеро братів і сестер, а також їхні сім’ї віддані цілям наших батьків – кожен на своєму місці. Те, що тато написав для мене в альбомі, стало найважливішим принципом у житті не тільки для мене, а й для всієї нашої родини: Роби правильно і нікого не цурайся! Він виявляв людську гідність і повагу навіть у найгірші години свого життя.
Я розповідав про Луїса Амплаца тут, на my-politics-blog.com, він був близьким другом твого батька під час боротьби за свободу. Виходячи зі своїх особистих спогадів, як би ти описала Луїса Амплаца?
Луїса Амплаца я зустрічала лише один раз: у 1964 році у Відні, де він жив у вигнанні, як і мій батько. Батько, мама і я провели з ним пів дня. Я пам’ятаю його як веселу, красномовну людину природи. З розповідей мого батька я знаю, яким він був безстрашним, сміливим бійцем. Покарання за його віроломне вбивство у вересні 1964 року не відбулося і досі, хоча злочин фактично розкрито. Італійська держава (Міністерство внутрішніх справ), яка замовила це вбивство, офіційно мовчить про це досі.
У роки Другої світової війни борці за свободу України вели партизанську боротьбу проти німецьких і російських окупантів за незалежну Українську державу. Чи знав твій батько щось про політичну ситуацію в Україні під час перебування у складі німецького вермахту в Радянському Союзі і розповідав тобі про це?
Наскільки я знаю, мій батько мало що знав про боротьбу українців за свободу під час німецької окупації у Другій світовій війні. Я не пам’ятаю, щоб він щось говорив про це. Він був у війні в Росії, а саме на самій півночі, а в кінці під Сталінградом.
my-politics-blog.com дуже вдячний Єві Клотц за інтерв’ю.
Джерело: my-politics-blog.com про Луїса Амплаца
Джерело: інтерв’ю my-politics-blog-com зі Свеном Ноллом
